Це - мій щоденник. Ви можете залишати коментарі до записів.
Варфоломіївська ніч, іспанська інквизиція, масові спалення інакомислячих свідкують про те, що між Євангелієм Ісуса Христа і історичними злочинами середньовічної римо-католицької церкви немає нічого спільного!
В книзі Даниїла є пророцтва, щодо тлумачення яких у дослідників Святого Письма не виникає жодних розбіжностей. Це загальновідомі пророцтва про такі світові імперії, як Вавилон, Мідо-Персія, Греція, Рим, що пізніше розпався на десять європейських держав - остготи, бургунди (Швейцарія), герули, вестготи (Іспанія), англосакси (Великобританія), франки (Франція), алемани (Німеччина), свеви (Португалія), лангобарди (Італія), вандали. Та коли йдеться про владу "малого рогу", представлену у 7-му та 8-му розділах - погляди розходяться щодо ідентифікації цієї влади. Що ж це за влада, якій, до речі, приділено так багато уваги у вищезгаданих розділах? За добрим християнським звичаєм пропоную звернутись до Святого Письма, де, як виявилося, міститься повна інформація щодо виникнення, діяльності та часу правління влади "малого рогу".
Отже, звідки бере початок влада "малого рогу"? В Дан. 7:23-24 написано: "Четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її, і розтрощить її. А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів." Четверте царство після трьох попередніх світових імперій - вавилонської, мідо-перської та грецької, - це Рим. До речі, події, описані в Новому Завіті, відбувалися саме під час правління Риму. Римська імперія пізніше розпалася на десять європейських держав. І тут починається найцікавіше. Згідно пророцтва в цей час підіймається інший цар, починає "різнитися", набирає міць, і знищує три нації. З історичних джерел відомо, що під час становлення влади римського єпископа були знищені три аріанські народи - вандали, герули, остготи. Ця 30-літня війна тривала з 508 по 538рр.. н. е.
Сенсація! Виявляється, що "малий ріг" - це не Нерон, який правив у першому столітті, тобто задовго до розпаду Римської імперії на десять держав, і навіть не сирійський цар Антиох Епіфан (176-164 рр. до н. е.), який, до речі, був восьмим за рахунком царем селевкидів, і після нього правили ще двадцять, що свідчить про локальність його влади. "Малий ріг", згідно з Святим Письмом, - це середньовічна папська система, правління якої в підручниках історії досить часто класифікується, як період "темних віків". Підтверджує цю думку й низка інших біблійних ознак, які пропоную розглянути нижче.
Однією з ознак влади "малого рогу" є те, що вона "пригнобить святих Всевишнього" (Дан. 7:25). Інквізиція, масові спалення інакомислячих, Варфоломіївська ніч - ось лише деякі наслідки діяльності Римо-Католицької Церкви в період Середніх віків.
"І він побільшився аж до Вождя того війська, і від Нього була віднята стала жертва, і покинене місце святині Його" (Дан. 8:11). В той час, як "в храмі завіса роздерлась надвоє" (Єв. від св. Луки 23:45), земна святиня припинила своє існування. Ісус Христос, після вознесіння на небо, здійснює посередницьке служіння в "правдивій скинії, що її збудував був Господь, а не людина" (Євр. 8:2). Саме туди слід звертатися в молитві покаяння - до Христа, Небесного Первосвященника. Напади "малого рогу", спрямовані на святиню - запровадження середньовічною церквою інституту земного священства - це, по суті, незаконне присвоєння служіння, яке здійснює Ісус Христос у Небесній Святині. А це, в свою чергу, дає всі підстави вважати сповідь перед земним священником нелегітимною.
І, нарешті, ця влада "буде думати позмінювати свята і права" (Дан. 7:25). Варто лише порівняти Десять Божих Заповідей у Святому Письмі та в Катехизисі Римо-Католицької Церкви, щоб побачити явні зазіхання на Божий Закон. Друга заповідь, що застерігає від поклоніння статуям, зображенням, реліквіям, скасована взагалі, а святість суботи - сьомого дня тижня (Матв. 28:1), встановленої та освяченої Богом ще в Едемі, перенесено на неділю - язичницький день сонця. На превеликий жаль, автори зміни дня поклоніння (Лаодикійський Собор) випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на новозавітніх книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі. Після Римо-Католицької ревізії четверта заповідь стала третьою, а десята розділено на двоє, щоб з вигляду зберегти Десятислів'я, але вже не Божий, а людський (Матв. 15:1-9).
В книгах Даниїла та Об'явлення міститься також інформація про час правління цієї влади. Вислів "час, часи і половина часу" (Дан. 7:25) означає три з половиною пророчих роки, або 1260 пророчих днів (Об'явл. 12:6), або 42 пророчих місяці (Об'явл. 13:5). В даному випадку один пророчий день дорівнює одному календарному року. Отже, якщо мова йде про період у 1260 років, і за початкову дату відліку візьмемо 538 р., то історично підтверджено, що тривалий період папської політичної влади, відомий масовими переслідуваннями і гоніннями, припинився в 1798-му році, коли французькі війська під командуванням генерала Бертьє увійшли до Риму і взяли в полон Папу Римського.
Подальший розвиток подій описаний в Об'явл. 13:3: "А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!" 11 лютого 1929 року Ватикан знову вийшов на світову арену як релігійно-політична влада, що змінила тактику, але не змінила ідеологію, яка, по суті, донині залишається сумішшю християнства з язичницькими віруваннями (як тут не згадати сцени з латиноамериканських серіалів, де всі від малого до великого поклоняються статуям, не говорячи вже про скандально відомі індульгенції, які, до речі, знову реабілітовані!). Ми ж можемо лише слідкувати за владою "малого рогу", яка, згідно з біблійним пророцтвом, існуватиме аж до Другого приходу Ісуса Христа (Дан. 7:26,27).
Массовые трансы в сопровождении бессмысленного бормотания, которые практикуют христиане веры евангельской и харизматы - идентичны языческим аналогам! Шокирующие сцены документального фильма "Секты" на украинском телеканале "Интер" многих побудили задуматься над увиденным. Толпа в состоянии религиозной невменяемости выдает какое-то непонятное бормотание, - и этот шум пятидесятнические и харизматические деноминации называют библейским даром языков! Что же на самом деле происходит? Сначала предлагаю обратиться к Священному Писанию, чтобы определить, каков библейский дар языков. Существует лишь одно место в Новом Завете, которое четко определяет библейский дар языков - и это есть Деяния, 2 глава, где описано, как впервые апостолы получили дар языков: "При наступлении дня Пятидесятницы все они были единодушно вместе. И внезапно сделался шум с неба, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились. И явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них. И исполнились все Духа Святого, и начали говорить на иных языках, как Дух давал им провещевать. В Иерусалиме же находились Иудеи, люди набожные, из всякого народа под небом. Когда сделался этот шум, собрался народ, и пришел в смятение, ибо каждый слышал их говорящих его наречием. И все изумлялись и дивились, говоря между собою: сии говорящие не все ли Галилеяне? Как же мы слышим каждый собственное наречие, в котором родились. Парфяне, и Мидяне, и Еламиты, и жители Месопотамии, Иудеи и Каппадокии, Понта и Асии, Фригии и Памфилии, Египта и частей Ливии, прилежащих к Киринее, и пришедшие из Рима, Иудеи и прозелиты, критяне и аравитяне, слышим их нашими языками говорящих о великих делах Божиих?" Что же услышали слушатели апостолов - проповедь на своем языке или какое-то непонятное бормотание? Священное Писание ясно и однозначно открывает, что это были обычные языки, на которых разговаривали в то время. Эти языки были понятны людям, собравшимся в тот день в Иерусалиме из разных мест античного мира, и это было знамением для неверующих иудеев, что апостолы совершали Божье дело. Итак, библейский дар языков - это прекрасная способность проповедовать на иностранных языках, которую Бог дал апостолам с целью быстрого распространения доброй вести о спасении в Иисусе Христе. Апостол Павел в своем послании к Коринфянам подчеркивает, что в Церкви не должно быть чего-то непонятного собранию. Он дает следующие советы: говорить не одновременно, а по очереди; должен быть переводчик, чтобы сказанное служило для назидания Церкви; если же нет переводчика, то говорящие на иностранных языках должны молчать и говорить себе и Богу; всё в Церкви должно быть прилично, поскольку Бог есть Богом мира, а не беспорядка. Слово "незнакомый" по отношении к языку в первом послании к Коринфянам 14:27 добавлено переводчиками; в греческом оригинале его нет. В отличие от библейского дара языков глоссолалия (греч. glossa - "речь", lalia - "болтовня", "пустословие") не имеет структуры языка, ее невозможно разделить на существительные, прилагательные, глаголы. Это лишенное логики, полудетское бормотание, которое имеет искусственную фонетическую схожесть с языком. Фелиситас Д. Гудман утверждает, что глоссолалия - результат "нейропсихологических изменений, в просторечии именуемых трансом..." Известный лингвист У. Дж. Самарин, который углубленно изучал глоссолалию в христианских деноминациях, cформулировал следующее определение: "Глоcсолалия - это бессмысленная, но фонетически структурированная человеческая речь, являющаяся с точки зрения самого говорящего настоящим языком, однако как система не напоминает ни один из известных человечеству языков, будь то живой или мертвый". Итак, глоссолалия не является языком, это псевдоязык, который не имеет ничего общего с библейским даром языков. Клинические психиатрические данные открывают нам, что так называемое говорение на языках - это форма раздвоения личности, при которой группа произвольно сокращающихся мышц реагируют на центры управления, не связанные с сознанием. Исследователь Роберт Громаки считает, что всякое проявление современной глоссолалии может иметь источник "сатанинский, психологический и поддельный" и не один не исходит от Бога. Феномен глоссолалии не является исключительно христианским. Это явление в нехристианских религиях встречается в Малайзии, Индонезии, Сибири, Арктических районах, Китае, Японии, Кореи, Аравии, Бирме, в африканских племенных религиях. Психолог-антрополог и лингвист, которого мы уже упоминали ранее, Фелиситас Д. Гудман, принимала участие в изучении англо-, испано- и майя-говорящих пятидесятнических общин в Соединенных Штатах и Мексике. Как и другие исследователи до нее, она сравнивала магнитофонные записи нехристианских ритуалов в Африке, Борнео, Индонезии и Японии. Она опубликовала полученные результаты в весьма обширной монографии. Гудман приходит к выводу, что "если принять во внимание все черты глоссолалии, т. е. сегментальную структуру (звуки, слоги, фразы), и их супрасегментальные элементы (а именно: ритм, ударения и в особенности общую интонацию), они надлингвистически и надкультурно идентичны". Поскольку глоссолалия присутствует повсюду и в нехристианской среде, она является знамением нечистых духов. Получается, что христианизированные глоссолалы не ошибаются, называя свое бормотание ангельским языком. Это действительно язык ангелов, но не Божьих. Этим как раз и объясняются беззаконные действия глассолалов, что делают они это не по своей воле, а слушая "откровения" извне. В качестве примера можно вспомнить женщину-пастора (!) с вышеупомянутой телепередачи, заявившую, что ей было открыто, чтобы ее адепты набирали кредиты на развитие культа, и при этом даже не задумывались, как их потом возвращать. На деле она жульническим способом их обворовывала. Кто ей открыл, чтобы нарушать Божью заповедь "Не кради"? В Черновцах, областном центре на западе Украины, пастор пятидесятнической общины так же прямо заявил, что ему было открыто не придерживаться одной из десяти Божьих заповедей. И это не случайное стечение обстоятельств, а убедительный аргумент, что глоссолалия - это дар, мастерски подделанный злыми духами, ибо они, как известно, повиноваться Закону Божьему не хотят. После исследования глоссолалии кое у кого возникнет логичный вопрос - а как избавиться от этой одержимости? Священное Писание указывает на путь избавления: "Сей же род изгоняется только молитвою и постом" (Матф. 17:21). "Итак покоритесь Богу; противостаньте диаволу, и убежит от вас" (Иакова 4:7). Итак, библейский дар иностранных языков и глоссолалия - это совсем разные дары, исходящие из разных источников. Поэтому абсолютно безосновательно говорить о каком-то отношении глоссолалии к библейскому учению, а следовательно и к христианской вере.
Масові транси в супроводі беззмістовного бурмотіння, які практикують християни віри євангельської та харизмати - ідентичні язичницьким аналогам! Шокуючі сцени з документального фільму "Секти" на Інтері багатьох спонукали замислитись над побаченим. Натовп в стані релігійної несамовитості видає якесь незрозуміле бурмотіння, - і цей гамір п'ятидесятницькі і харизматичні деномінації називають біблійним даром мов! А що насправді відбувається?
Спочатку пропоную звернутися до Святого Письма, щоб визначити, яким є біблійний дар мов. Існує тільки одне місце в Новому Завіті, яке чітко визначає біблійний дар мов - і це є Дії, 2 розділ, де описано, як вперше апостоли отримали дар мов: "Коли настав день П'ятдесятниці, всі були однодушно разом. Раптом почався з неба шум, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. З'явилися їм поділені язики, наче вогняні, і сіли на кожного з них. Усі наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, - так, як Дух велів їм говорити. А в Єрусалимі жили юдеї та побожні люди від кожного народу, що є під небом. Щойно стався цей шум, зійшлося багато народу, і захвилювалися, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. Дивувалися і чудувалися, кажучи один до одного: Хіба всі ці, що говорять, не галилеяни? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? Партяни й мідяни, еламіти й ті, що з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киренеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, крітяни й араби, - усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!" Що ж почули слухачі апостолів - проповідь своєю рідною мовою чи якесь незрозуміле бурмотіння? Святе Письмо ясно і недвозначно відкриває, що це були звичайні мови, на яких розмовляли в той час. Ці мови були зрозумілі для людей, які зібралися в той день в Єрусалимі з різних місць античного світу, і це було ознакою для невіруючих юдеїв, що апостоли робили Божу справу. Отже, біблійний дар мов - це чудова здатність проповідувати іноземними мовами, яку Бог дав апостолам з метою швидкого розповсюдження доброї вістки про спасіння в Ісусі Христі.
Апостол Павло в посланні до коринтян наголошує, що в Церкві не повинно бути чогось незрозумілого зібранню. Він дає наступні поради: говорити не одночасно, а по черзі; має бути перекладач, щоб сказане слугувало для збудування Церкви; якщо немає перекладача, то ті, що розмовляють на іноземних мовах, повинні мовчати і говорити тільки собі і Богу; все в Церкві має бути пристойно, бо Бог є Богом миру, а не безладу. Слово "незрозуміла" (мова) в 1Кор. 14:27 внесено перекладачами; в грецькому оригіналі його немає.
На відміну від біблійного дару мов глоссолалія (з грец. glossa - "мова", lalia - "пустослів'я") не має структури мови, її неможливо розділити на іменники, прикметники, дієслова. Це позбавлене логіки, напівдитяче бурмотіння, яке має штучну фонетичну схожість з мовою. Фелітасіс Д. Гудман стверджує, що глоссолалія це результат "нейропсихологічних змін, які по простому називаються трансом..." Відомий лінгвіст У. Дж. Самарин, який поглиблено вивчав глоссолалію в християнських деномінаціях, cформулював наступне визначення: "Глоcсолалія - це беззмістовне, але фонетично структуризоване людське говоріння, яке є з точки зору того, хто говорить, є справжньою мовою, але як система не нагадує ні однієї з відомих людських мов, живої або мертвої". Отже, глоссолалія не є мовою, це псевдомова, яка не має нічого спільного з біблійним даром мов. Клінічні психіатричні дані відкривають нам, що дане говоріння мовами - це форма роздвоєння особистості, при якій група самовільно скорочувальних м'язів реагує на центри управління, не пов'язані з свідомістю. Дослідник Роберт Громаді вважає, що всякий прояв сучасної глоссолалії може мати джерело "сатанинське, психологічне і підробне" і ні один не походить від Бога.
Феномен глоссолалії не є виключно християнським. Це явище в нехристиянських релігіях зустрічається в Малайзії, Індонезії, Сибірі, Арктичних районах, Китаї, Японії, Кореї, Аравії, Бірмі, в африканських племенних релігіях. Психолог-антрополог і лінгвіст, якого ми вже згадували раніше, Фелітасіс Д. Гудман, брала участь у вивченні англо-, іспано-, і майя-розмовних п'ятидесятницьких громад у Сполучених Штатах і Мексиці. Як і інші дослідники до неї, вона порівнювала магнітофонні записи нехристиянських ритуалів у Африці, Борнео, Індонезії та Японії. Вона опублікувала отримані результати у досить широкій монографії. Гудман дійшла до висновку, що "якщо взяти до уваги всі риси глоссолалії, тобто сегментальну структуру (звуки, склади, фрази), і їхні сегментальні елементи (а саме: ритм, наголоси і особливо загальну інтонацію), вони є надлінгвіністичні і надкультурно ідентичні". Оскільки глоссолалія присутня повсюди і в нехристиянському середовищі, вона є знаком несвятих духів. Виходить, що християнізовані глоссолали не помиляються, називаючи своє бурмотіння ангельською мовою. Це справді є мова ангелів, але не Божих. Цим якраз і пояснюються беззаконні дії глассолалів, що роблять вони це не по своїй волі, а слухаючись «відкриття» ззовні. Як приклад, можна згадати жінку-пастора (!) з вищезгаданої телепередачі, яка заявила, що їй було відкрито, щоб її адепти набирали кредити на розвиток культу, і при цьому навіть не задумувалися, як їх потім повертати. В дійсності вона їх шахрайським способом обкрадала. Хто їй відкрив, щоб порушувати Божу заповідь "не кради"? В Чернівцях пастор п'ятидесятницької громади також відверто заявив, що йому було відкрито не дотримуватись однієї з десяти Божих заповідей. І це не випадковий збіг обставин, а переконливий аргумент, що глоссолалія - це дар, майстерно підроблений злими духами, бо вони, як відомо, коритися Законові Божому не хочуть.
Після аналізу глоссолалії у декого виникне логічне запитання - а як звільнитися від цієї одержимості? Святе Письмо вказує на шлях звільнення: "Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом" (Матв. 17:21). "Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас" (Якова 4:7).
Отже, біблійний дар іноземних мов і глоссолалія - це зовсім різні дари, що походять з різних джерел. Тому абсолютно безпідставно говорити про якесь відношення глоссолалії до біблійного вчення, а значить і до християнської віри.
Варфоломеевская ночь, испанская инквизиция, массовые сожжения инакомыслящих свидетельствуют о том, что между Евангелием Иисуса Христа и историческими преступлениями средневековой римо-католической церкви нет ничего общего!
В книге пророка Даниила есть пророчества, относительно толкования которых у исследователей Священного Писания не возникает никаких разногласий. Это общеизвестные пророчества о таких мировых империях, как Вавилон, Мидо-Персия, Греция, Рим, распавшийся позже на десять европейских наций - остготы, бургунды (Швейцария), герулы, вестготы (Испания), англосаксы (Великобритания), франки (Франция), алеманны (Германия), свевы (Португалия), лангобарды (Италия), вандалы. Но когда речь заходит о "малом роге", представленном в 7 и 8 главах - взгляды расходятся относительно идентификации этой власти. Что же за власть, которой, кстати, уделено столько внимания в данных разделах? Предлагаю обратиться к Священному Писанию, где, как впоследствии оказалось, содержится полная информация относительно возникновения, деятельности и времени правления власти "малого рога".
Итак, откуда берет начало эта власть? В Дан. 7:23-24 написано: "Четвертое царство будет на земле, отличное от всех царств, которое будет пожирать всю землю, попирать и сокрушать ее. А десять рогов значат, что из этого царства восстанут десять царей, и после них восстанет иной, отличный от прежних, и уничижит трех царей." Четвертое царство после трех предыдущих мировых империй - вавилонской, мидо-персидской и греческой, - это Рим. Кстати, события, описанные в Новом Завете, происходили во времена правления Рима. Римская империя позже распалась на десять европейских государств. И здесь начинается самое интересное. Согласно пророчества восстает иной царь, начинает "отличаться", набирает мощь, и уничтожает три нации. С исторических источников известно, что при становлении власти римского епископа, было уничтожено три арийских народа - герулы, вандалы, остготы. Эта 30-летняя война продолжалась с 508 года по 538 год.
Сенсация! Оказывается, что "малый рог" - это не Нерон, правивший в первом столетии, т. е. задолго до распада Римской империи на десять государств, и вряд ли сирийский царь Антиох Епифан (176-164 гг.. до н. э.), который, кстати, был восьмым по счету царем селевкидов, и после него правили еще двадцать, что свидетельствует о локальности его власти. "Малый рог" согласно Священного Писания - это средневековая папская система, правление которой в учебниках истории зачастую классифицируется, как период "темных веков". Подтверждает эту мысль и ряд других библейских признаков, которые предлагаю рассмотреть ниже.
Одним из признаков власти "малого рога" является то, что эта власть "будет угнетать святых Всевышнего" (Дан. 7:25). Инквизиция, массовые сожжения инакомыслящих, Варфоломеевская ночь - вот лишь некоторые последствия деятельности римо-католической церкви во времена Средневековья. "И даже вознесся на Вождя воинства сего, и отнята была у Него ежедневная жертва, и поругано было место святыни Его." (Дан. 8:11). В то время, как " завеса в храме разодралась по средине" (Луки 23:45), земное святилище прекратило свое существование. Иисус Христос, после вознесения на небо, осуществляет посредническое служение в " святилище и скинии истинной, которую воздвиг Господь, а не человек" (Евр. 8:2). Именно туда и следует обращаться в молитве покаяния - ко Христу, Небесному Первосвященнику. Нападения "малого рога" на святилище - введения средневековой церковью института земного священства - это незаконное присвоение служения, которое совершает Иисус Христос в Небесном Святилище. А это, в свою очередь, дает все основания считать исповедь перед земным священником нелегитимной.
И, наконец, эта власть "даже возмечтает отменить у них праздничные времена и закон" (Дан. 7:25). Стоит только сравнить Десять Божьих заповедей в Священном Писании и в катехизисе римо-католической церкви, чтобы увидеть явные посягательства на Закон Божий. Вторая заповедь, предостерегающая от поклонения статуям, изображениям, реликвиям, отменена полностью, а святость субботы, седьмого дня недели (Матф. 28:1), освященного Богом еще в Эдеме (Быт. 2:2,3), перенесено на первый день недели. К сожалению, авторы переноса субботы на воскресенье (Лаодикийский Собор) упустили из виду тот факт, что это решение не основывается на новозаветних книгах Священного Писания, собранных в канон на этом же Соборе. Вследствии католической ревизии четвертая заповедь стала третьей, а десятая разделена на двое, дабы с виду сохранить Десятисловие, но уже не Божье, а человеческое (Матф. 15:1-9).
В книгах Даниила и Откровение содержится также информация о времени правления этой власти. Выражение "время, времена и половина времени" (Дан. 7:25) обозначает три с половиной пророческих года, или 1260 пророческих дней (Откр. 12:6), или 42 пророческих месяца (Откр. 13:5). В данном случае один пророческий день равен одному календарному году. Итак, если речь идет о периоде в 1260 лет, и за начальную дату отсчета возьмем 538 год, то исторически подтверждено, что долгий период папской религиозно-политической власти, известный массовыми преследованиями и гонениями, прекратился в 1798 году, когда французские войска под командованием генерала Бертье вошли в Рим и взяли в плен папу Пия VI.
Дальнейшее развитие событий описано в Откр. 13:3: "И видел я, что одна из голов его как бы смертельно была ранена, но эта смертельная рана исцелела. И дивилась вся земля, следя за зверем." 11 февраля 1929 года Ватикан снова вышел на мировую арену как религиозно-политическая власть, изменившая тактику, но не идеологию, которая и по сей день остается смесью христианства с языческими верованиями (как тут не вспомнить сцены с латиноамериканских сериалов, где все от мала до велика поклоняются статуям, не говоря уже о скандально известных индульгенциях, недавно опять реабилитированных!). Мы же можем только наблюдать за процессом исцеления власти "малого рога", которая согласно библейского пророчества (Дан. 7:26,27) будет существовать вплоть до Второго пришествия Иисуса Христа.
После заявлений Ватикана о поддержке эволюции и глоссолалии, идея канонизировать Майкла Джексона уже никого не шокировала, а просто вызвала ироническую улыбку. Поневоле напрашивается вопрос: а кто следующий в очереди на канонизацию - Мэрилин Монро, Майк Тайсон или Мадонна? 10 февраля в Ватикане признали, что Чарльз Дарвин был на верном пути, когда говорил, что человек произошел от обезьяны. "Эволюционная теория Дарвина не противоречит христианскому вероучению, но дополняет его", - заявил архиепископ Джанфранко Равази, глава Понтификального совета по культуре. Таким образом, развеяны слухи о том, что папа Бенедикт XVI поддерживает доктрину креационизма. Равази отметил, что теория Дарвина никогда не подвергалась официальному осуждению со стороны Римско-католической церкви. "Я утверждаю, что идее эволюции есть место в христианской теологии", - заявил отец Джузеппе Танцелла-Нитти, профессор теологии из понтификального Университета Санта-Кроче в Риме. Если бы в Ватикане открыли Священное Писание, и прочитали первые главы Бытия, или четвертую заповедь Закона Божия, где написано, что Бог на протяжении шести дней творил, а в седьмой почил, то таких глупых заявлений мир никогда бы не услышал! Фактически существование вплоть до наших дней семидневной недели является ярким доказательством креационизма. Чтобы доказать, что эволюция основана исключительно на вере, а не на научных фактах американский доктор Кент Ховенд предлагает $250.000 за любое научное доказательство эволюции, которое изучат независимые эксперты-ученые. Деньги предлагаются с 1990 года, в 1999 году сумма была многократно увеличена с $10.000 до $250.000. Уместно будет предложить Ватикану пополнить запасы своего банка "Santa Spiritus", обнародовав конкретные научные доказательства, а не заявления в пользу эволюции. Официальный Ватикан благословил католиков-харизматиков. На четвертой международной встрече представителей этого движения, проходившей в мае 1981 года, папа Павел VI заявил: "радуемся вместе с вами... возрождению духовной жизни, которая проявляется сегодня в Церкви в различной форме и различной среде." Харизматическое движение началось в католической церкви США в 1967 году, когда в католические молитвенные группы начали проникать нео-пятидесятнические практики (глоссолалии, т.е. говорение на иных языках, пророчества, и самое главное - экстатичная молитва, энергичная месса, излечения и вера в прямые Божьи дары). Первая подобная молитвенная община появилась в феврале 1967. Оставаясь в лоне католической церкви, харизматические молитвенные группы и движения сочетают традиционное участие в церковной мессе с харизматическими как индивидуальными, так и главное - групповыми молитвами. А что в действительности представляет собой глоссолалия? В отличие от библейского дара языков (Деяния, 2 глава) глоссолалия (греч. glossa - "речь", lalia - "болтовня", "пустословие") не имеет структуры языка, ее невозможно разделить на существительные, прилагательные, глаголы. Это лишенное логики, полудетское бормотание, которое имеет искусственную фонетическую схожесть с языком. Известный лингвист У. Дж. Самарин, который углубленно изучал глоссолалию в христианских деноминациях, cформулировал следующее определение: "Глоcсолалия - это бессмысленная, но фонетически структурированная человеческая речь, являющаяся с точки зрения самого говорящего настоящим языком, однако как система не напоминает ни один из известных человечеству языков, будь то живой или мертвый". Итак, глоссолалия не является языком, это псевдоязык, который не имеет ничего общего с библейским даром языков. Зачем Ватикану одобрять глоссолалию, эволюцию, канонизировать поп-звезд? Ответ очень прост - для влияния на людей, практикующих бессмысленное бормотание, на научный мир, на секулярную молодежь, с четко построенными планами возвращения былой власти. Возникает логический вопрос - шел ли таким путем Христос?
В 1929 году в эпоху короткого правления фашистского режима Муссолини было подписано соглашение о восстановлении крошечного государства Ватикан. Так начинается история современного папства. Следует особо отметить, что начиная с 1960 года католической Церковью был взят курс на реформирование. Цель реформ была в том, чтобы сделать католическую Церковь болем преемлемой в современном мире. Был издан ряд энциклик (папських постановлений) о правах человека, о борьбе за мир, об экуменических контактах с другими верующими. Католики активнейшим образом включились в благотворительную деятельность по всему миру. Таким образом, перед обществом предстает совсем иная католическая Церковь, которая стоит во главе многих прогрессивных веяний и перемен в мире. Шаг за шагом восстанавливается авторитет папства. Кровавый фасад Церкви покрывается новой штукатуркой. Однако папство не отказывается ни от одного из своих основних требований. Оно настаивает на своем главенствующем положении во всем христанском мире. Ватикан - "Caput mundi" - глава мира. Церковь не отказалась и от догмата о непогрешимости пап. На Ватикан работают целые научно-исследовательские институты, он использует современные научные методы, прогрессивные идеи для того, чтобы на гребне подняться на недосягаемую высоту и оттуда управлять правительствами и народами. Особую роль в этом процессе сыграл Иоанн Павел II. За двадцать шесть лет своего понтификата он объехал многие страны мира, выступал на многотысячных митингах, встречался со всеми видными деятелями мира, содействовал развалу СССР, более двадцати раз каялся за преступления инквизиции и реабилитировал память Джордано Бруно, Яна Гуса, Мартина Лютера.
Давайте откроем Священное Писание и разберемся в том, какая роль отведена Церкви Нового Завета в пророческой перспективе. Будет ли Церковь Христова господствовать в этом мире в промежутке между первым и вторым пришествием Господа? Ни одно пророчество Нового Завета не обещает этого. Отнюдь! Все пророчества, Евангелия и Откровение свидетельствуют, что народ Божий будет гоним и преследуем вплоть до второго пришествия Иисуса Христа. Папство же, посредством инквизиции, веками преследовало и казнило инакомыслящих. Царствующая и господствующая в этом мире религия обогатила себя несметными земными сокровищами. Ватикан имеет банк (Santa Spiritus), который содержит золотой запас намного больший, чем золотой запас нескольких европейских стран, вместе взятых. Дворцы, храмы Ватикана блистают шедеврами мирового исскуства и охранаются полицией и папской гвардией. Свидетельство Иисуса Христа о том, что Царство Его не от мира сего, напрочь отвергнуто неумеренными притязаниями на господство в этом мире. Спаситель некогда провозгласил: "Раб не больше господина своего". Но Господь был распят и отвергнут этим миром. А папа принят и почитаем более любого короля, императора или президента. Что изменилось: мир или церковная власть? Мир остался тем же, ибо в нем правит гордыня, сребролюбие и похоть очей. Но тем не менее, этот мир воздает папе невиданные почести. И потому историческая действительность соответствует тому пророчеству, о котором повествует 17-я и 18-я главы Откровения. Это пророчество о жене - великой блуднице, именуемой духовным Вавилоном.
На початку ХХ століття, поширився так званий екуменічний рух (з грец. "ecumena" - Всесвіт). Нині цей рух здійснюється головним чином у рамках Всесвітньої ради церков (ВРЦ). З 2007 року у Києві проходять традиційні січневі молитовні марафони за єдність християн, у яких беруть участь представники РКЦ, УГКЦ, УПЦ (МП), УПЦ КП, християн віри євангельської та інших релігійних спільнот. Православна церква є членом Всесвітньої ради церков, але широкий загал віруючих обережно ставиться до екуменічного руху. Що ж насправді являє собою екуменічний рух? Чому п'ятидесятники та харизмати активно підтримують екуменічні ініціативи? І що саме в екумені насторожує свідомих християн?
Святе Письмо свідчить про існування Бога Отця, Сина і Святого Духа. Незважаючи на те, що й донині в нашому суспільстві існують представники арійської єресі, які відкидають Божество Ісуса Христа і не визнають особистості Святого Духа, на підставі Святого Письма досить легко спростувати хибність їхніх тверджень. Сам Ісус говорив про Себе, як про вічносущого Бога (Ів. 8:58), а в Дії 13:2 промовляє до віруючих в Антіохії не Бог Отець, а Бог Святий Дух, що є незаперечною ознакою Його особистості. Але чи відомо вам, що в світі існує імітація на Бога Отця, Сина і Святого Духа? Для підтвердження цієї тези пропоную звернутись до книги Одкровення і простежити виконання її пророцтв в історії.
В видінні Іоан Богослов стояв на березі моря і бачив, що з води, яка в пророцтвах є символом заселеної території (Одкр. 17:5), виходить якийсь морський звір з сімома головами і десятьма рогами. Червоний змій також представлений в Одкр. 12:3 з сімома головами і десятьма рогами. Звір і змій мають однакову зовнішність - в обох є сім голів і десять рогів. Ісус Христос сказав: "Хто бачив Мене, бачив і Отця" (Ів. 14:9). Тому є підстави вважати, що змій імітує Бога Отця, а морський звір є підробкою Христа. Якщо з змієм відразу зрозуміло, що це є сатана, в честолюбні безумні плани якого давно вже входило зайняти місце Бога Отця (Ісаї 14:12-14), то хто ж тоді цей морський звір? В Одкр. 13:18 написано: "Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість". Підробка, як правило, майже не відрізняється від оригіналу, тому й шукати звіра слід серед християнських спільнот. Загальновідомо, що на тіарі папи римського декілька віків підряд включно до початку XVII сторіччя був напис "Vicarius Filii Dei", що в перекладі з латинської означає "Намісник Сина Божого". Першим виявив цей титул на папській тіарі берлінський священик Андреас Хелвіг (1572-1643) в своїй праці "Antichristus Romanus, in proprio suo nomine, numerum illum Apocalypticum (DCLXVI) continente proditus" (в мережі є венгерською мовою http://mek.niif.hu/03100/03100/03100.pdf), яка була опублікована в 1612 році у Віттенберзі. Про цей папський титул є стаття в газеті "Our sunday visitor" за 18 квітня 1915 року (http://www.remnantofgod.org/osv1915.htm), а також свідчення очевидця Бальзатара Гофмана, який стверджує, що "...На великоднім служінні в 1845 році папа Григорій XVІ був у потрійній короні, на якій був присутній напис із брильянтів: "Vіcarіus Fіlіі Deі". Нам сказали, що слово "Deі" складається із сотні брильянтів. Інші слова були викладені дорогоцінними каменями більше темного відтінку. На кожній короні було по одному слову - фраза не була написана в одну лінію. Я був присутній на службі, бачив корону чітко й детально це помітив" (лист Бальзатара Гофмана англійською мовою http://biblelight.net/Sources/1908%20Letter-Hoffma...). Отже, латинські букви заміняємо римськими цифрами, рахуємо, і в результаті отримуємо число звіра (5+1+100+0+0+1+5+0+0+1+50+1+1+500+0+1=666). Варто зазначити, що у древньолатинскій граматиці буква "U" могла бути написана як "V" (тобто 5), що й тепер ще можна прочитати в написі на арці, зробленій кесарю Титу Веспасіану в Римі в 1 столітті н.е. Крім титулу "Vicarius Filii Dei" відомі ще принаймні чотири папські титули, які в підрахунку дають число 666: грецькою "Ecclesia Italika" (294+372=666), на івриті "Romish" (200+6+40+10+10+400=666), грецькою "Lateinos" (30+1+300+5+10+50+70+200=666). Пять папських титулів (разом з загальновідомим "Vicarius Filii Dei") на трьох мовах в підрахунку дають одне і те ж число 666 - біблійну числову ознаку звірини. Грецький варіант "Ecclesia Italika" використав лютеранин Йоганес Гертхард (1582-1637рр..) в своїй праці "Adnotationes in Apocalypsin" (ст. 110). Латинський "Vicarius Filii Dei" та єврейський "Romish", а також ряд інших варіантів були представлені вищезгаданим берлінським священиком Адреасом Хелвігом. Але це лише одна з біблійних ознак звірини. Читаємо далі в Одкр. 13:2, що "змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику". Ісус сказав "Дана Мені всяка влада на небі й на землі" (Матв. 28:18). Також Він сказав, що отримав цю владу від Отця (Ів. 10:18). Тому як Отець дає владу Христу, так і сатана наділив владою папство. Про діяльність папства переконливо свідчить сама назва цього періоду історії - темні віки Середньовіччя. Як було зазначено раніше, Ісус Христос сказав: "Хто бачив Мене, бачив і Отця" (Ів. 14:9), тому і всі ті, хто був свідком страхітливої епохи папської інквізиції, бачили дію сатани. Папство звершувало своє служіння на протязі 42 пророчих місяців (Одкр. 13:6), або ж буквальних 1260 років (один пророчий день дорівнює одному буквальному року). Історично підтверджено, що в 538 році після 30-літньої війни, під час якої були повністю знищені три арійські народи - вандали, герули, остготи, почалося папське правління, і тривало воно до 1798 року, коли за наказом Наполеона генерал Бертьє взяв римського понтифіка у полон. Примітно, що Христос звершував Своє служіння на протязі 42 буквальних місяців. І як Христос був помер і воскрес, так і папство було смертельно поранено і опісля зцілилось (Одкр. 13:3). Рана, завдана папству в 1798 році, зцілилась в 1929 році підписанням Латеранського договору, згідно якого повністю відновлено Ватикан. Христос дотримувався Закону Божого, наголошуючи на його незмінності (Матв. 5:17,18). А як ще можна назвати зміни, зроблені папською системою в Декалозі (Дан. 7:25), як не повстанням на Бога - Законодавця?
Потім Іоан побачив "другого звіра, який виходив з землі" (Одкр. 13:11). Якщо в біблійних пророцтвах води символізують густонаселену територію, то земля представляє порівняно малозаселену територію. Лише одна держава, населення якої з моменту висадки пілігримів було зовсім незначним, відповідає цьому опису. Це Сполучені Штати Америки. До цих берегів пілігрими приплили, рятуючись від переслідувань з боку католицької церкви (Одкр. 12:16). Тут принцип розділення Церкви від держави став закріплений в Конституції. Як бачимо, на початку свого становлення США справді були схожі на агнця, але згідно біблійного пророцтва в кінці заговорять, як дракон (Одкр. 13:11). Вже в наш час ми спостерігаємо, що США - єдина в світі наддержава, яка накладає економічні ембарго на інші країни і самостійно веде війни, незважаючи на відсутність згоди з боку ООН та членів Ради Безпеки. Як папство в Середні віки сформувало союз церкви і держави, так і при об'єднанні церкви і держави в Америці буде сформований образ звіра. Ось що ми дізнаємося про США з Одкр. 13:12: "І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна". В даний час тільки створюються передумови для виконання цього пророцтва. Ісус сказав, що Святий Дух прославить Його (Ів. 16:14). Так і США в майбутньому будуть сприяти прославленню папства. Америка, виконуючи роль мнимого Святого Духа, буде примушувати весь світ поклонитися папству. Ісус Христос молився про єдність віруючих. Що ж слугуватиме єднанню навколо мнимого Христа - католицизму? Як Святий Дух у виді вогняних язиків зійшов у день П'ятидесятниці (Дії 2:3), так і харизматичний рух, який виник у США, і ознакою якого є імітація біблійного дару мов - беззмістовне бурмотіння, сприяє єднанню християнських спільнот в екумені. Ось і відповідь, чому п'ятидесятники та хризмати особливо активні в екуменічному русі. Якщо об'єктивно проаналізувати, то екуменічна молитва з ними по суті нічим не відрізняється від спільної молитви з якутським чаклуном чи шаманом вуду, бо доведено, що бурмочуть вони ідентично.
Варто зазначити, що практика екуменічних спільних молитов не є виключно християнською. З 1986 року існує екуменічний рух, створений з ініціативи папи римського. Учасниками цього руху в італійському місті Ассізі був проведений всесвітній день молитви за мир (http://www.day.kiev.ua/43143/). На зустріч були запрошені представники всіх найбільших сучасних релігій світу (брали участь представники вищого духівництва 12 релігій), у тому числі християни різних конфесій, індуїсти, сікхи, зороастристи, іудеї, мусульмани, африканські анімісти. Коментарі зайві. Це те ж саме, щоб в часи пророка Іллі Божий священик організував екуменічну зустріч з священиками Ваала і Астарти для проведення спільної молитви. Як би Бог відреагував на це? Толерантне відношення до гріха, а не його осудження - ось що саме насторожує свідомих християн в екумені! Христос сказав, що "ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись" (Ів. 4:24). У Бога правда одна, а в екумені у кожного своя правда.
Беручи до уваги все вищесказане, можна сміливо охарактеризувати екумену, як ще одну людську спробу збудувати вавилонську вежу, тільки тепер вже духовну. Після прочитаного виникає логічне запитання - знаючи про природу екуменічного руху, чи варто бути його учасниками?
